Наприкінці 90-х років польська фірма "Plastex" випустила на великий ринок каное, сконструйоване в обхід обмеження по ширині. Човен вийшов майже як сучасний, але в місці звичного "максимального розширення" догори стирчали "роги", висота і розмах котрих забезпечували відповідність правилам. Коли стало ясно, що в широкі каное спортсмени вже не повернуться, в правила внесли відповідні зміни. Роги зникли, і про них уже майже забули.
     Сучасне каное рівномірно розширене по всій довжині. За рахунок звуження човен сидить набагато глибше у воді і менш залежний від зовнішніх впливів (вітер і хвилі). Дно випукле, у формі банана, і досягає максимуму під спортсменом, а ніс і корма задерті. Через це каное стало більш манавреним на поворотах і слухнянішим в керуванні.
     До недоліків можна віднести те, що зросло навантаження на нижню кисть. Складніше навчиться тримати рівновагу. Жорстке виконання гребка, щоб не дати човну "гуляти". Низька посадка не дає вийти на воду при середній висоті хвиль. Важче тримати човна на прямій дистанції.
     Виробники "фанери" і червоного дерева збанкрутували, і зараз увесь світ ганяється на пластику, значно вужчому за дореформений. На фото внизу добре видно, наскільки зменшилось каное. Часом здається, що спортсмен стоїть у воді.
     Залишається лише сподіватись, що рано чи пізно буде зменшено також обмеження щодо ваги лодок, бо сучасне каное вужче за байдарку, а вага лодки на 6 кг більша. Якщо відповідні зміні приймуть, червоне дерево ще матиме шанс вийти в маси.
     Миттєво до особливостей вузьких каное було змінено правила змагань, за кожним човном закріпили індивідуальну доріжку навіть на місцевих гонках. Жорсткішою стала і посадка спортсмена в човні: зафіксована подушечка, упор, наждачка під передньою ногою, - гуляти більше не виходить.